Чого вчать канадських учнів на прикладі історії Голодомору?

Віталій Огієнко

На прикладі теми Голодомору можна і необхідно навчати та виховувати школярів. Про те, як це робити можна було почути на другій освітній конференції «Освіта-знання-дія», присвяченій викладанню Голодомору (Holodomor Education Conference – “Education – Awareness – Action”). Вона відбулася 5-7 травня 2017 року в Канадському музеї людських прав у Вінніпезі (Канада).

Місце для проведення конференції було вибране дуже вдало. Учасники мали змогу оглянути Канадський музей прав людини, адже і на конференції і в музейних експозиціях йшлося про одні й ті ж самі підходи та цінності. Це власне ще раз підтверджує той факт, що сучасний музей є в першу чергу виховною освітньою установою, в якій головні відвідувачі – це молоді люди. На жаль, таке розуміння важко приживається в Україні.

Музей має ґалерею де знаходиться експозиція про Голодомор, яка є  емоційно наповненою та в одночас інтерактивною. Емоційність досягається через показ 15 хвилинного документального фільму, а інтерактивність – за допомогою використання різних сучасних технологічних рішень та екранів, які реагують на дотик за принципом роботи комп’ютерних планшетів.

Конференція була організована Дослідно-освітнім консорціумом вивчення Голодомору (HREC) за підтримки педагогічного факультету Університету Манітоби та педагогічного факультету Вінніпегу, Центру українсько-канадських студій Університету Манітоби, Українсько-кандського дослідно-документального центру, Конґресу українців Канади та інших українсько-канадських неурядових організацій, включно з Канадським музеєм людських прав. Координувала всі зусилля із організації Валентина Курилів, яка вже понад 10 років займається розробкою матеріалів  із викладання Голодомору та їх впровадженням у школах Канади. Зараз п. Курилів працює директоркою освітнього напрямку Науково-освітнього центру вивчення Голодомору при Канадському інституті українських студій у Торонто.

У конференції взяли участь науковці, вчителі, громадські активісти, депутати, зокрема парламенту Канади, та представники державних освітніх структур Канади. Власне робота конференції розпочалася 6 травня із доповіді Джойс Апсел (Joyce Apsel) із Університету Нью-Йорку (NYU) на тему «Голодомор як зразок у викладанні людських прав та ґеноцидів». Проф. Апсел є також президентом Інституту із вивчення ґеноцидів. Вона вважає, що у викладанні ґеноцидів у школі варто підкреслювати увагу не лише на людських правах (human rights), але і на порушеннях людських прав (human wrongs). У своїй доповіді Проф. Апсел, зокрема продемонструвала деякі методи викладання Голодомору в класі, зокрема на прикладі аналізу Декларації прав людини. Далі відбулася панельна дискусія, де вибрані промовці розповіли про власний досвід та поділилися конкретними практиками викладання теми Голодомору, а також розповіли про проблеми, з якими їм довелося зіткнутися.

Уся конференція була побудована таким чином, щоб дати практичні навички та поділитися досвідом викладання Голодомору в школі. Конференцію продовжили майстер-класи, які були згруповані відповідно до прийнятого у Канаді поділу на початкову (elementary), середню (middle) та вищу (high) школу. Кожен учасник конференції вибирав які майстер-класи відвідати. Я вибрав вищу школу. Перший майстер-клас провела Тамара Ковальчик, яка викладає курс із тематики ґеноцидів для учнів старших класів у Торонто, і Голодомор є частиною цього курсу. Тамара покроково розповіла про те, як вона будує свої уроки та які конкретні методики та джерела використовує. Другий майстер-клас дали педагоги із Саскачевану Надія Прокопчук, яка представляла Освітній комітет із вивчення Голодомору при Конґресі українців Канади в Саскачевану, та Директор освітніх програм організації «Поборюючи антисемітизм разом» (Fighting Anti-Semitism Together) Давид Катцман (David Katzman). Вони розповіли про новий онлайн-сайт про Голодомор, який є частиною ініціативи «Голоси в дії» (Voices into Action). Всі методики та матеріали на сайт є у вільному доступі і кожен може їх завантажити та використовувати за посиланням www.voicesintoaction.ca/Learn/Unit2/Chapter5.

Якщо практичні заняття виявилися найбільш корисною частиною конференції, то найбільш цікавим виступом стала доповідь професора Стенфордського університету Нормана Наймарка. В Україні він в першу чергу відомий як автор книги «Ґеноциди Сталіна». Доповідач розглянув тему Голодомору у широкій часовій перспективі. Він підкреслив, що ґеноциди траплялися повсюдно у світовій історії, і Голодомор є частиною цієї «світової історії ґеноцидів». Втім, Голодомор також є історією унікальною, яка може зробити внесок у розуміння природи геноцидів. Іншими словами, професор Наймарк вважає, що для кращого розуміння Голодомору необхідно порівнювати його із іншим ґеноцидами, а для кращого розуміння ґеноциду як феномену треба досліджувати Голодомор. Нещодавно,  професор Наймарк опублікував книгу «Ґеноциди. Світова історія» (Genocide. A World History), в якій про Голодомор також згадано.  Доповідь професора Наймарка відбулася в урочистій обстановці в одному з найкращих готелів міста. Були присутні архиєпископ і митрополит Вінніпезький Української греко-католицької церкви Лаврентій (Гуцуляк) і священник Української православної церкви Канади, Отець Олександер Гаркавий.

Під час роботи конференції накопичилось чимало питань, пов’язаних із тим, які матеріали і джерела можна використати для викладання Голодомору у школі та де їх можна дістати. Відповідь на них дала у своїй доповіді «Найновіші освітні матеріали про Голодомор» Валентина Курилів, яка розповіла про нові відео матеріали із теми, дала перелік веб-сайтів на яких можна знайти необхідні джерела, свідчення очевидців та бібліографію, а також навчальні плани та конкретні розробки уроків. Із більшою частиною цих матеріалів можна ознайомитися на сайті Дослідно-освітнього консорціум із вивчення Голодомору, www.holodomor.ca/education

Один з недавніх проектів п. Курилів був підготовка уроку для мобільної класної кімнати, яка знаходиться у спеціальному автобусі, у якому проводяться заняття, присвячені Голодомору. Там вона приготувала навчальні матеріали та виробила методику, щоб  використати технологію вживаючи інтерактивний метод навчання. В автобусі використовуються сучасні технології та методології викладання, і учні беруть участь у заняттях із великим зацікавленням.  Я був присутнім на одному такому уроці учнів старших класів і переконався, що почуте на кофереції дійсно працює. Більшу частину часу учні аналізували джерела періоду Галодомору, а потім відповідали на питання. Заняття було організоване так, що вчитель/ка лише скеровує загальний напрям обговорень, а головний масив інформації учні отримували один від одного, тобто вчили один одного. На занятті всіляко заохочувався навичок публічних виступів. Учителька згадувала про події в Сирії в наш час для того, щоб провести паралелі між минулим і сучасністю. Пролунала також думка, про те, що ґеноциди починаються із порушень прав людини, одним із елементів якого можуть бути жорстоке поводження одних учнів по відношенню до інших: саме зараз в Канаді триває активна кампанія у школах проти будь-яких проявів знушань у школі.

Наразі, Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), який очолює професор Людмила Гриневич, розпочав проект створення варіативного курсу для 10 класу із тематики Голодомору. Від самого початку цей курс задумувався як виховний, а отже при його розробці без залучення найкращих методик викладання Голодомору та інших ґеноцидів в першу чергу із Канади і США, не обійтись. Спілкування із кандськими колегами, передусім Валентиною Курилів, ознайомлення із діючими методиками викладанням, участь у практичних занаттях без сумніву допоможуть при розробці першого украінського курсу, присвяченого Голодомору.

Віталій Огієнко, учасник конференції та працівник Інституту національної пам’яті,

Київ, Україна